Гіалуронова кислота — це полімер, здатний утримувати воду в сотні разів більше за власну вагу. Саме завдяки цій властивості вона створює в шкірі «резервуар» вологи, розгладжує поверхню, робить обличчя пружнішим. У Journal of Clinical and Aesthetic Dermatology описано дослідження, де регулярне використання гіалуронової кислоти значно підвищувало еластичність і рівень гідратації шкіри вже через 4 тижні. Проте у неї є й нюанс: молекули гіалуронки бувають різного розміру. Великі добре працюють на поверхні, створюючи відчуття миттєвої зволоженості, але не проникають глибоко. Менші — досягають нижніх шарів, але можуть викликати подразнення в чутливої шкіри.
Лактобіонова кислота — із зовсім іншої «родини». Це полігідроксикислота (PHA), м’якіша, ніж AHA та BHA. Її молекула більша і працює повільніше, зате практично не подразнює. Вона не лише притягує й утримує воду, а й має антиоксидантні властивості, що підтверджено у Dermatologic Therapy. Лактобіонова кислота також допомагає відновлювати шкірний бар’єр, зменшує почервоніння і навіть стимулює синтез колагену. Є клінічні дані, що вона підходить пацієнтам із розацеа чи дуже чутливою шкірою — там, де гіалуронова іноді може «підкачати».
Тож хто ж переможець? Якщо потрібен швидкий ефект «напоїти» шкіру і дати відчуття свіжості — гіалуронова кислота працює безвідмовно. Вона, як швидка склянка води після тренування. Але якщо йдеться про довгостроковий комфорт, делікатне відновлення і одночасний захист від оксидативного стресу, то лактобіонова кислота виглядає цікавіше. Вона більш ніжна, не викликає чутливості до сонця й може стати гарним варіантом для тих, хто боїться подразнень.
Правда в тому, що порівнювати їх «лоб у лоб» — не зовсім коректно. Це різні механізми і різні сценарії. У ідеальному світі вони доповнюють одна одну: гіалуронова дає миттєве й поверхневе зволоження, а лактобіонова — поступове відновлення бар’єру і антиоксидантний захист. І вибір залежить не від того, «що краще», а від того, «чого потребує саме моя шкіра».
Коментарі