Світло — це головний регулятор внутрішнього годинника людини, так званого циркадного ритму. Коли стає темно, у мозку активізується вироблення мелатоніну — гормону сну. Влітку, коли дні довгі, його секреція відкладається, ми довше залишаємося бадьорими, нам легше бути активними ввечері. Восени ж, із кожним скороченим днем, мелатонін «вмикається» раніше. У результаті ми відчуваємо сонливість ще до того, як закінчились справи.
Дослідження, опубліковані в Journal of Biological Rhythms, показують, що саме зменшення світлової стимуляції є ключовим фактором, який впливає на сезонні коливання енергії та настрою. У деяких людей це може перерости у так званий «сезонний афективний розлад» — різновид депресії, що виникає восени та взимку. Причина — не лише в мелатоніні, а й у зниженні рівня серотоніну, гормону радості, який також регулюється світлом.
Скорочення дня впливає й на інші системи. Обмін речовин стає повільнішим, з’являється бажання їсти більш калорійну їжу — звідси й осіннє прагнення до солодкого чи ситного. Це закладений у нас природний механізм «підготовки» до зими, хоча сучасна людина вже давно не потребує запасів енергії як наші предки.
Не менш відчутно реагує і наш сон. Темрява приходить швидше, але заснути все одно не завжди просто: вечірнє штучне світло від екранів знижує природне вироблення мелатоніну. Це створює конфлікт між природним ритмом і реальністю, в якій ми живемо.
Що ж робити? Наука радить максимально використовувати природне світло вдень. Виходити на прогулянку вранці або в обід, навіть якщо день похмурий, — цього вже достатньо, щоб «підзарядити» наш біологічний годинник. Вдома важливо створювати світлові контрасти: яскраве світло вдень і приглушене ввечері. Це допомагає організму відчути правильний ритм.
Скорочення дня — це нагадування нам про циклічність природи. Так, воно може забирати частину нашої енергії, змушувати більше сумувати чи втомлюватися. Але водночас воно вчить слухати себе: сповільнювати темп, давати більше відпочинку, знаходити гармонію між роботою і тишею. Адже біоритми — це не вороги, а наші внутрішні підказки. І якщо жити з ними в унісон, перехід від світла до темряви можна пережити м’яко й навіть знайти в цьому особливу красу.
Коментарі